у цім краю,
де віра
плаче навмання,
де сиві сосни
затужили спозарання –
мій прадід
вірність
не минав –
оцій росі,
оцій землі
в калин-ограні;
дивилось сонце
крізь лютуючi мечі,
мов чорна ніч
зі сходу
налітали чварні –
хазарські прелукаво-ласі коршачІ –
топтали жито…
дні чаділи у гірчанні…
хмаріють десь за подивом давнин-літа,
здвигаються яруги
в кОшланнім тумані…
о,
Русь, –
розболено праМатір пресвята
своїх дітей змири, зціли від братобрані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490865
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: *SELENA*