набубня́віла
пу́п`янками абрикоса
день –
до дощу
небо –
імлисте і непроглядне
проз євровікна – світ
скоро пирс-не
сміхом і цвітом із віт
абрикоса,
сонце! ви́різьбиться
зашабло́нено золоте
швидко
зіржа́віє і одцвіте
абрикоса
облетить
до байдужих ніг
рожевува́то-моло́зивний
теплий сніг
а тоді – літо
усе це таке
нетривке́
…переношу погляд
на грань ви́димого світу –
до вічно-похмуро-зеленого
хвойного лісу:
весни́ ома́нлива
la comedia –
я…
наразі для мене
краще стабільна
вічно-похмуро-зелена
на
небосхилі заві́са
радості – не приє́млю:
розбурханий ад
на ону́чі дере́ мою землю
весни́ компроміси? байду-же…
нас – тільки Бог вбереже
07.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490855
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2014
автор: Валя Савелюк