В мені щось знову ожило,
Це так божественно – любити.
В любові бути, ніби жити,
Чекаючи лише тепло.
Мені здаються часом сном
Ці усмішки твої лукаві –
І що мені нагальні справи,
Коли я їх не бачу знов.
Прости весняна голубінь,
Що не в тобі моя тривога,
І сонце, і нова дорога,
І навіть у спекоту тінь.
Ну й що, що різні в нас часи,
Що шлях з твоїм не перетнеться?
Бажання мати все минеться,
Як серце вмліє від краси.
Душа знов крила відростить,
Щоб полетіти до любові.
В ній сонця більше ніж у слові,
Та знов це буде тільки мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490729
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Мірошник Володимир