Не треба мене жаліти
Бо кожен собі Сізіф
По колу своєї орбіти
Штовхає життєвий міф
Старезний цинізм існування
Французькою – C'est la vie!
Як відповідь на запитання
В захмареній голові
У мене своє де-факто
У тебе своє де-юре
Звели нас прозорі факти
А не голозаді амури
Я вишкірним вовчим риком:
«Не треба мене кохати!..»
Луною від тебе тихо:
«Давай поможу штовхати...»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490710
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Ана Захмарна