Ти хто? Питаю себе повсякчас,
Все дивлячись у мамине люстерко,
Я тінь, що втратила себе в той час,
Я тінь, що розтворилась в сьогоденні,
Живу сьогодні, мовби це не я
І плине час, проходить все повз мене,
Стою на місці, це не мій причал,
Чекаю я на знак правдивості із неба,
Я поспішаю жити в цей момент,
Щоб встигнути насититись тобою,
Цей погляд, подих, монумент,
Нічого не подіяти з собою.
І кожна ніч, немов остання ніч,
Я знаю, що продовження немає.
І кожний подих, поцілунок, зустріч,
Це наше счастя, гріх, прощення я не знаю.
В очах твоїх читаю ніжність, пристрасть
Такі не спільні між собою почуття,
Пробач, якщо для тебе просто прикрість,
Мої жіночі, щирі відчуття.
Тривожити твій спокій я не буду,
Твоє життя, це є твоє життя.
Та знай, що я ніколи не забуду,
Той час, що ми ходили в небуття.
І кожний раз, що ми були з тобою,
Все в пам'яті залишиться на вік,
Нічого не подіяти з собою,
На жаль, для мене ти важливий чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490647
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Стася