Мене збудив посеред ночі сон
Безцеремонно.
І кольнув у серце
Тим видивом.
Невже він мав резон?
Бо запекло, немов хапнула перцю.
А в сон цей напросилося село.
Моє село.
Журливе. Без мелодій,
У нас майдану в центрі не було.
Натомість був
Один на всіх колодязь.
Тримав у дзьобі журавель відро.
Усім черпав свій скарб,
Якщо потрібно.
Розгонисто плескав студене срібло
В колоду із неміряним нутром.
А потім з інтересом споглядав,
Як з паші спрагло тупотіло стадо,
Як відбивала дзеркалом вода,
Його вода! Численні очі раді…
І ось цього колодязя нема.
Лиш виїмочка мокра.
Як печатка.
Невже забракло в когось там ума?!
І вкотре сон прокручую спочатку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490623
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Ніна Багата