Люди гинуть за метал,
І самі того не знають.
Душу продають чортам,
Про духовність забувають.
Підгниває наш народ,
Моральні цінності, змінив на речові,
Не знає більших насолод,
Аніж багатство, гроші в кожнім дні.
Не знає, що таке є совість,
Добро, довіра і любов.
Фінансових лиш хоче коштів,
За все це проливає кров.
Нема ні друзів, ні коханих
Сім’ї немає, і дітей
Є лиш авто, капризні дами,
У спільності дурних людей.
У голові хитрують думи
У грудях серце кам’яне.
Коли ж будуть великі суми,
І криза швидше промине.
Коли ж ці акції продам,
По вартості, що вища за ринкову
Що ж то обрати, ф’ючерс чи варант,
Потрібно розібратись додатково.
Ганяються голодні бюрократи,
За надприбутком, все своє життя
Готові все, і кожну мить віддати
Вбачаючи заможне майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490597
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2014
автор: Юрій Бондар