[img]https://pp.vk.me/c620521/v620521822/20ce/hDAXgZaNBfA.jpg[/img]
Називай мене як хочеш.
Тільки називай…
Розірвалася на клоччя,
а душа жива…
Піднебесся світлом вабить -
видно перевал.
Сходить квіткою кульбаби
сонячний овал.
Затремтіли маргаритки
на тонкім стеблі,
білі-білі як лебідки..
Ніжністю в Тобі
розтікаються заплави
на піски дрібні.
Ти любов на дні зоставив,
А вона в мені
стала спрагою, дощами,
хлібом і вином….
Називай не іменами,
а найкраще… сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490514
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Окрилена