просила весну,щоб позбавила болю
а не розуму в нас відбирала.
щоб можна було утікати від себе,красти долю.
де б зараз була?на кого чекала?
життя ставить ставки під дзенькіт обцас.
ставка на тебе висока,хоч знак бемолю
стоїть в альтерації, роблю вибір в твою користь,
надіюсь в останній раз.
весна відбирала в людей свобідну волю.
в працівників депо,у власників мутних кас.
нагадуючи що ось, вона,весна
танцює для неба,довкола усіх посірілих мас.
засипає жменями яблуневого цвіту,
а ми лежимо почорнілим яблуком,
гниємо перетворюючись у заквас.
в якогось дідуна у банці,що живе за край світу.
(с)Mepi Benovski
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490502
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Мері Benovski