Озвіріло кошеня,
Голод це не тітка,
Пес йому, то не рідня,
Він давно сирітка.
Воно нявкало щоднини,
Все шукало маму,
Залишилось без родини,
Пес владнав ту драму.
Навчив гризти кісточки,
Ще й давати лапу,
Бавиться з ним залюбки,
Став йому за маму.
Міцна дружба, що казати,
Хоч різного роду,
Терпить все для кошеняти,
З ним в вогонь і вводу.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/639-koshenya-siritka.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490486
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 05.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк