Я по житті звичайний чоловік,
Стараюсь не образити нікого,
Просто живу - і вже до цього звик,
Обрав свою назначену дорогу.
Я - не святий, у мене є гріхи,
Я п’ю горілку, їм часник і сало,
Та до біди ніколи не глухий
І виручав з біди людей чимало…
Ніколи на коліна не ставав,
Не кланявся ніколи в пояс пану,
Бо так прожити тато наказав,
Лиш перед Богом на коліна стану.
Так сина вчу і внуків дорогих,
Щоб рід свій берегли і честь ізмалу,
Молитвою звертаюсь до святих
І внуками пишаюся по праву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490410
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2014
автор: Віталій Назарук