Карколомність буття
Полягає в тому,
Що Забуття
Знімає нам втому,
Знімає нам втому.
Карколомність буття
Полягає і в тому,
Що жахливість життя
Перетворює втому.
І ця втома з'ятрить
Наші серця,
І ця втома сушить
Все Забуття.
І тоді, немов знову,
Ми приходимо в Світ
Здобувати цю Втому
І шугати в політ.
А в Польоті раптово
Немов налетів
Я на стіну прозору.
Почути мотив
Так знайомий, так милий!
А звідки? Здаля!
Де ж літав, яснокрилий?
Чом є Забуття?
Я торкаю троянду,
Поколовши долоню,
Відчуваю команду,
Що пульсує у скроні:
"Прояснися! Мій розум!
Пригадай все минуле!
З ким були ми тут разом?
Сколихни все поснуле!
Подаруй мені співи!
Позабуті, ласкаві
Про те, що я є милий,
Що обоє крилаті!
Дай відчути прожите!
Дай згадати яскраве!
Як кохались у житі,
Як було все замало!
Дай!"
Завмирає прохання -
Мої думки сміються:
Невмирущі зітхання,
Невмирущі, цілющі...
07.08.1992
К.
К-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490310
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Левчишин Віктор