І знов
посвистують завії
У цім краю,
де совість навмання
Бреде през
перегрілі,
скаженілі,
Здурманені олжищами
поля, –
І дьоготь
капле в правовірні душі;
Змішалась смирна з димищем дуель…
А може
личаки-то загубивши
Проснеться паном
пугач-менестрель…
– А завтра?
– Завтра віра розтріпоче
Рожеві, розманірні прапори…
– А ми?
– Ми мов романці на кособоччі –
Заручники чужої гри…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490275
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: *SELENA*