Наче хвилі води коси,
Жар смарагдових очей...
Тої вроди пив я роси
Труту безліку ночей.
Стегнами ярмо наділа,
Вуста лоном обпекла,
Колами у низ водила
Й на дев’ятім – відняла
Душу... Та вона й не треба,
Бо ніщо вже не спасе...
Твоє лоно – моє небо,
Мій Господь, моє усе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490162
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Андрій Майоров