Над проваллям… Вітер в платті…
Босі ніжки пестять хвилі…
Туга розквіта лататтям,
І слізьми тече безсило…
Над проваллям… Вітер в косах…
Білі ніжки на граніті…
Горя сіль морська у сльозах,
Сіль, що вкрила Його сіті…
Сіль, що любий образ вкрила,
Поховавши під водою,
У сльозах тече безсило,
Капа на граніт журбою…
Над проваллям… Сліпі очі…
Обрій хвилями качає…
І лиш вітер їй шепоче:
“Йди до нього, він чекає…”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490157
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Андрій Майоров