Обрежно Центр Всесвіту суттєво змістився
Полюси закрутились, збились координати
Система зміни пір року дала наскрізну тріщину -
Замерзло гаряче пекло у вічній своїй білій гарячці.
Туманність збила приціли
Кожен бачить себе в центрі
Мішені, хоч насправді…
Знаходиться на периферії.
Поза зони доступу світла Сонця
Маленькі зірки сяють думками,
Що вони це найбільше світило,
Єдина зірка на небесній орбіті.
Хоч, оберти ми не здатні відчути,
Але ми не стоїмо на одному місці
У світлі Місяця ніколи не побачити
Усієї яскравості вогняного Сонця.
Сонце не вічне, термін дії обмежений
Розсіяна радіація, все менше тепла і світла
Маленькі світила в очікуванні своєї участі
Завмерли за секунду до великого спалаху.
Лякає зірку фатальність долі
Бути заживо спопеленою, але
Прогресує маразмом манія величі,
Заступити собою жевріюче Сонце.
Зелена планета обертається тільки
Виключно навколо власної осі та
Навколо Свого палючого Сонця
Вибухає маленька зірка від злості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490152
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2014
автор: Сабріна