Неслухняний Вітя, годі,
Що тут говорити,
Будеш цілувати ноги,
Як захочеш жити.
Тут сміятися не гоже,
Час і міру знати,
П’ятірня не допоможе,
Суд буде карати.
Наробив, ти, Вітя, лиха,
Надіявсь на Вову,
Думав, що мине все стиха,
Кров мав за основу.
А та кров була гаряча,
Лилася без впину,
В тюрмі буде тепер дача,
Виловлять скотину.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/634-neslukhnyanij-vitya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490141
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Антоніна Грицаюк