Такого ще ніколи не було й не буде!
Готовий до кінця стояти й бити в груди!
Від слів своїх не відступлюсь уже ніколи,
Страждати - так страждати, як кохать недоля...
"Та ти ж геть хворий", - кажуть так мені ті люди...
А я усе стою та б`ю себе у груди!
Не хворий я, хоч від кохання можна вмерти.
Якщо діагноз - я готовий і до смерті...
Такого ще ніколи не було й не буде!
Вона навколо: у речах й думках, усюди!
А головне - вона в мені... Весь ранок, день і вечір...
І навіть вніч ще подих Сонця є, до речі...
Дотиком тепла хворію...*
16.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490103
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2014
автор: Микита Баян