На краю слобідки хатина сіренька,
Перез образАми молиться старенька.
Молиться старенька, поминає сина,
У краю далекім воює дитина.
Молиться старенька, сльози ледь гамує,
У очах журливих марева квітують.
Бачить вона поле, поле бою-січі,
Полеглому сину заглядає в вічі.
На широких грУдях запеклася рана,
А руки стискають стяг вражого стану.
І від щастя з горем уся захолола,
Упала на руки голівонька квола.
І покрила брови сива павутинка,
А з очей упали сльози-намистинки.
[b]Текст оригіналу:[/b]
На краю деревни старая избушка,
Там перед иконой молится старушка.
Молится старушка, сына поминает,
Сын в краю далеком родину спасает.
Молится старушка, утирает слезы,
А в глазах усталых расцветают грезы.
Видит она поле, это поле боя,
Сына видит в поле — павшего героя.
На груди широкой запеклася рана,
Сжали руки знамя вражеского стана.
И от счастья с горем вся она застыла,
Голову седую на руки склонила.
И закрыли брови редкие сединки,
А из глаз, как бисер, сыплются слезинки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490096
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.04.2014
автор: Роман Селіверстов