Мамо, я сумую.
Але знай, я ні про що не шкодую.
Якщо я загинув – значить так гадалося,
Але пам’ятай, що б не сталося,
Все на краще робиться,
Люди за свободу боряться
І вони доб’ються свого.
Мамо, я сумую. Та ти не плач.
І за те, що не попрощався
з тобою – пробач!
Пробач що так сталось
І тобі боляче.
Одне лише знай, ніщо
просто так не робиться.
Я так сумую, мамо, я так сумую …
І бачу, що ти теж сумуєш.
Зараз, як ніколи, твою любов ціную!
Спостерігаю, як ти мої фото цілуєш
І далі не віриш, що мене вже нема.
Пробач мамо, та це не просто слова.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489884
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: Ірина Овчіннікова