Вітрами, дощами
й листям
над краєм дороги – осінь,
небо –
болісно низько,
духи і птахи –
низка
його розтинають косо.
Шлях – понад самим краєм,
розмірена
мантра
кроків.
Ніби шалений Каїн,
Жовтень
здіймає
камінь
і опуска ненароком.
Холод гука
до крові.
Співає
пісні,
молитви.
У ній
навесні і влітку
Бог має
теплий
сховок…
Але, як тільки силу
набирає
осінній
вітер,
кров
починає тліти
спогадами у жилах.
І перед очима – сніг і скелі,
шамани здіймають
кістки
і руки,
і духи з горлянок вітер стелять
під барабанний стукіт.
І венами б’є предковічна темінь,
і з місця, де небо торкає
гори,
виходять
давно
забуті
тотеми,
і завмирають поряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489868
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: Nikolasson