Ще надто рано починати весну,
бо я для неї зараз трохи хвора.
Дороги по землі і тілу креслить
рука тремтяча і майже прозора.
Ще зовсім не бажає розцвітати
ніжно-зелене втомлене зап'ястя,
а протяг його обережно гладить -
маленьке й дуже вчасне щастя.
Цю її душу просто не відчути,
якщо приміряти на себе біле тіло.
Вона сама, а біля неї важко бути.
Вона - це те, що твоє серце гріло.
Вже надто пізно згадувати квіти,
що відцвіли і не встигали заживати.
Чомусь не хочу ні весни, ні літа.
Себе по шматочку вбивали, але
забували з'являтись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489680
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: teodora_daisy