Кажуть, що весни не згадують осінь,
не мріють, не бачать краси ідеал.
Мені б забути твої ́ сірі очі,
а потім з тобою вернутись назад.
Говорять, що терпко буває в душі,
а надто тоді, коли й світ весь забув.
Весною цвітуть десь в раю комиші,
а осінь так вперто чекає любов.
Помовчи, бо в тиші не чути лиш слів,
у веснах давно вже звучить листопад.
Проси мене мрією до свої ́х снів,
І я вже ніколи не ве́рнусь назад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489669
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Весняна Осінь