Стоявши над прірвою спраглих відносин
Бажання пускала, на вітер надій,
Вони розлітались, як листя, у осінь,
А вітер все ніс їх, цей вітер-Крадій!
Доносились фрази із прірви, стенання
Прикрашені пусткою, цвітом із снів,
Вони ніби різки - любові вигнання,
Що боса збиралась іти по вогні.
За спиною байдужість в щирім визнанні,
І спокій...(що було тоді не взнаки),
Порівняно стало гірким це Признання,
- Які ж вони різні у часі - смаки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489635
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Helen Birets