Давним – давно писав Ремарк,
Що людям диво удається :
Шедеври створюють, однак
Голодним людство зостається.
Він вболівав за свій народ,
Безчинство бачачи усюди
І безнадію. ЦЕЙ УРОК
Повинні б пам”ятати люди!
Той безлад породив фашизм,
Та ми чомусь про це забули.
Все переймаємо: садизм –
Приживсь в кіно й літературі.
І проституцію – давай:
Sex –shopu, бари, ресторани,
Круті машини – просто рай
СЕРЕД ЧУМИ – ГАНЬБА БЕЗСЛАВНА
УСІМ, хто ручища погрів
На вогнищі свого народу.
Іще прокинеться ЇХ ГНІВ,
ЩЕ хтось „підлиє масла в воду”.
Й ЗГОРЯТЬ ті ручища в вогні,
І прах розвіється по полі
Немов у сні, в страшному сні!
...І ЗАСІЯЮТЬ В НЕБІ ЗОРІ!
1.08.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489617
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Neteka