Та що я можу, хто я взагалі така –
Ні сил, ні правди, маю тільки мрії.
Ховаю в закутках придумані слова
І тішусь, хоч ніхто й мене не розуміє.
Омріяний мій замок знову завалився,
В моїх руках поволі помирає віра.
Та хто, й коли у кращу сторону змінився,
Якщо в душі живе суцільна прірва.
Дивитися на зорі… а сенсу то немає!
І посміхатись всім, усюди, з усіма...
А час пливе, години йдуть-минають,
А за плечима й досі ще жодного крила…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489563
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Оле Чка