Розбентеж…

Посвіжішало.  Стала  бузковою  вись,
І  ескадра  птахів  почала  свій  розгін.
Я  прошу  у  весни:  "Відгукнись,  відгукнись,
Розбентеж  у  душі  мрій  гарячих  глибінь."

Прожени  всі  тумани  й  осінні  дощі,
І  зажура  нехай  відпливе,  ніби  сон...
Запали  буйноцвітом  садів  вітражі,
Щоб  летіла  я  птахом  до  нових  осонь.

Хай  дзенить  і  нуртує  натхненням  мій  дух,
Радість  рветься  із  серця,  відчувши  політ.
Розітну  із  громами  увесь  виднокруг,
І  нехай  заніміє  від  подиву  світ!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489559
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Ірина Хміль