Стіл і стара керасинова лампа,
Зів'ялі троянди та стомлена ніч.
І час відбивають уявні куранти –
За стіл сіла тиша в ночі віч-на-віч.
Фітіль запалився, вогонь в лампі стоне,
По стінах повзе мляво ситцева тінь.
Лиш мій силует у руках її тоне,
Вона дише і рже, наче зляканий кінь.
Знімаючи сукню, знімаю обличчя –
Нехай на столі до зорі полежить.
Спускаючи душу до п'яток і нижче,
Я знаю, як їй у цю ніч заболить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489540
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Діана Власт