У те́мночі зали ми робимо крок,
На крилах уяви – до сяйва зірок!
Вогні метеорів, метеликів рій…
У космосі-морі, в мережеві мрій
Супутник натхнення в незвідане мчить
Все далі і далі. Палає, горить
Від збудження юна мрійлива душа.
Й воно відіб’ється рядками вірша
У літері кожній, вогнями стожар,
Космічних фантазій нестримності дар.
Яскравих видінь зоряни́й ермітаж –
На чорному тлі неймовірний пейзаж:
Мільярди, трильйони іскристих вогнів…
На крилах уяви, неначе ввісні,
Злітає, пірнає і мчить корабель
У світлі надно́вих – до но́вих земель,
До нових країв, де і краю нема,
Де має скінчитись космічна зима,
Дістатись межі, де граничить буття –
А потім назад, у реальне життя.
Космічна ж фантазія в серці лиши́ть
Чарівних емоцій і спогадів мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489509
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Андрій Майоров