В очах смарагдових народжується мрія,
Палає, ніби сонячний бурштин.
І жар той викликає ейфорію,
Й залежність виклика, мов нікотин.
Легенький подих вітерцем душі торкає –
Й судомить серце, наче мед, солодкий біль.
Усе пливе, і кисню вже не вистачає,
Лиш в скроні дзвоном б’є шалений хміль,
Такий, що й спасу не знайти від цього шалю.
Загрузла воля комашиною в смолі.
Дві зо́рі зеленавого кришталю
Накинули на шию по петлі,
Й світ йде з-під ніг... Зоріння наближають
Своє проміння сяйне до лиця...
На щоках поцілунки розквітають,
Не знаючи ні ліку, ні кінця...
А мрія сипле іскрами довкола.
Їх опіки – то пестощів сліди.
“Шалений хміль не скінчиться ніколи” –
Заприсяглися двоє: Я і Ти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489366
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Андрій Майоров