ЛИКЕРІ
Кохані ранять так безжально,
Дошку́льніше, ніж вороги.
Збагнути слово геніальне,
Тобі, дівча, не до снаги.
Поет для тебе ниже рими,
Вкладає серце в них своє,
І тихий рай земний незримо
В його уяві постає,
Де мила з русою косою,
У вишиванці, у вінку…
За очевидною красою
Ховала душу ти мілку.
Між вами – ціле покоління,
Трагічне генія життя.
До те́́бе при́йде ще прозріння
І запізніле каяття.
Та мовчазна співця могила,
Лиш в “Кобзарі” – гіркий рядок
Про дівчину, що запалила
Омріяний райок-садок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489341
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Лавинюкова Тетяна