Ну що ж прощай моя печаль,
Прощай мій друже випадковий
Ти знаєш буває часом жаль,
І ти буваєш загадковий.
Тремтиш немов весняний лист,
До неї тягнешся немов дитина
Радієш, в очах у твоїх блиск
А потім як вогонь потроху погасаєш.
Спинись мій друже не треба перемін
Збирай останні проблиски свободи!
Твого життя горить і ще камін,
Живи вдихай життєві насолоди!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489236
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: янгол з душею