Я хочу жити в своїй країні!
На Батьківщині, у вільнім краї.
Ми - Українці! Тому єдині!
Ми переможем! І я це знаю.
І вірю серцем, що справжні зміни
Одного дня, все ж, на нас чекають.
Не віддамо їм свою країну!
Кати ті кляті нас не здолають!
Нехай той Путін назад вертає,
Бо може й справді він не вернутись!
Не має серця. Душі не має –
Він хоче брата свого позбутись!..
Та як же, браття, таке можливо?
Ми ж з Вами поряд були роками!
А ви раптово – ножем у спину…
Ми вже не браття. І ми не з вами!
…
Я хочу бачити Тебе щасливою, Україно – Мамо!
Серце Твоє ж – зростало в коханні.
Нехай наші вороги не радіють зарано –
Бо
Завше
«Добре сміється той, хто сміється останнім!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489218
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Тіна Травнева