Хмаринка з неба дивиться на мене,
Ну чому ти сумна, моя Олено.
Чому всміхатися ти так не хочеш,
чи просто голову мені морочиш.
Для мене ти завжди одна єдина,
я навіть знаю в чом твоя провина.
Усе тобі я пробачаю.
Ти лиш всміхнися, я благаю.
Моя Оленка - ти чарівна.
Не плач, що ще не маєш сина.
Ти не сумуй, що ти одна,
твоя любов тебе чека.
Дивись, яке блакитне небо.
Воно до тебе недалеко.
Воно тобі всміхається щоночі.
І дивиться в твої чарівні очі.
Оленко, чуєш, не сумуй.
Згадай приємне, помандруй.
Журбу свою залиш удома.
І знай, що ти така чудова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489206
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Мілана Мар