[b]Ніч прикрашала небосхил зірками,
А жовтий місяць на хмарині спав,
І темний дуб високими гілками
Тягнувся вгору та зірки торкав.
Він прагнув кращу зірочку дістати,
Аби від неї розійшлась імла,
Та яворині мав подарувати,
Що в тім гаю неподалік росла.
Високе небо. Важко дотягнутись.
Кілька зірок незграбно зачепив.
Не зрозумів, не встиг і схаменутись,
Як зорепад по небу полетів.
І жодна зірка крон не зачепила,
Й туди, де впали, дубу не дійти.
І сумовито віти шелестіли,
Та все вчувалось в шелесті: «Прости…»[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489192
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: rovena