О юність! Ти прекрасна!
Буяє ніжний цвіт.
Як сходить зірка ясна –
твої сімнадцять літ.
Така дівоча доля –
Сльозами вмити те,
Що через рік поволі
У серці зацвіте.
Дивлюсь на тебе, ніжність,
З рум’янцем на щоці,
В очах тремтить наївність
І крапельки оці.
Сльозу зітри… минеться,
Усе минеться в час.
І юність одізветься
З минулого до нас.
(2011)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489147
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Анастасія Натхненна