Весна вже прийшла. Ще розквітнуть каштани.
Це буде не раз, крізь роки і сторіччя.
Та братом мені росіянин не стане.
Від серця, по правді, кричу їм в обличчя.
Роки пролетять, лід недружби розтане.
І діти, і внуки дорослими будуть.
Та все ж росіянин їм братом не стане.
Бо Крим і Майдан вже повік не забудуть.
Розтоптана гідність і честь не зів'яне.
Не дулю в кишені - кулак ми тримаєм.
Ніколи вже братом росіянин не стане.
На їхні погрози просто ми не зважаєм.
Хоч небо на Півдні й на Сході багряне.
І грюкає зброя по наших кордонах.
Моя Україна на коліна не стане.
Що б там не брехали в ГеБешних погонах.
Хай нас обзивають нікчемно хохлами.
Та вільний козацький наш дух не зламати.
Бо з нами весь світ і правда за нами.
І курс на Європу Ми будем тримати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489137
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Ukraine55