[i]« Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї…»[/i]
Т. Шевченко
[color="#ff8c00"][b]Україна стоїть у молитві, –
[i]відвернути криваву війну.[/i]
Відчуття неминучої битви.
На життя зазіхає антихрист.
Михаїле, убий сатану.
Україна моя незрадлива Де ви, ангели білого світу?
ради світу іде у полон. Сам диявол правує людьми.[/color]
[color="#002bff"]Каїн знову заточує вила, Розперезана чорна еліта.
і якщо у нечистого сила, Роз’єднались Адамові діти
не зупинимо Армагедон. суєсловієм князя пітьми.
Зажадали вендети дозорці.
Мало сотні в жалобі небес.
У пропахлій димами толоці
агітують юрбу добровольці
за її панівний інтерес.
Оп’яніла від запаху крові,
аж сичить окаянна біда,
і облизує губи орда.
Яничари до бою готові.
Не буває у ката любові.
«Брат» не відає, – [i]кров не вода[/b][/i].[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489107
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 30.03.2014
автор: I.Teрен