[i] Не так склалося,
Як гадалося...[/i]
([i]Присл.[b][/b][/i])
[i][color="#960505"]Громи вертають з вирію,
Несуть вогонь і сталь,
А нам би літо вимріять,
Його блакитну даль...
Так ні, весна тривогами
Ступає крадькома...
Не битими дорогами,
А тими, де - пітьма!
Та Князь хай не радіє,
Що вдягне нас в пітьму.
Не вмерла ще надія –
Увік не буть тому!
Й новий вже день засяє
В любові і добрі,
А Князь нехай сконає –
Бо сам в пітьму забрів!
Така вже наша доля
Нелегко йти в Едем –
З мінованого поля
Ми людство поведем!
І згинуть "[i]монго[/i]–ликі"
Умить з лиця землі:
Числом хоча й великі,
Та духом замалі!..[/color]
28.03.2014[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488827
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Олекса Удайко