Не в адекваті я сьогодні:
Думки повисли в хмарах суму,
А сонце впало до безодні
В потугах здихатися глуму.
І в розпачі самітник-місяць:
Плин світла вже не бачити йому,
Бо ж він лише для того висить,
Щоб відбивати промені в пітьму...
Живе той місяць сонцем, марить ним,
Без нього він лиш темне, сіре тло.
І хоч далеко зовсім, сам, один,
Чекає все ж щоночі на тепло...
ДТХ
28.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488825
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Микита Баян