Смерть торжествує, костьми торохтить,
У оскалі лихому тре долоні.
Чекають її віз і чорні коні,
І гострий меч, що жахом цокотить.
Чом тріумфує, чом долоні тре?
Бо бачить битву круків з янголами,
І меч свій над упалими тілами.
Скільком життя безжально забере!
Невже не бачить Бог це? Чом мовчить?
Чи мало сліз і молитов лилися?...
Тут громом глас:
- Я чую! Смерть! Спинися!
Не дам народ воскреслий я згубить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488710
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)