Поїзд мій вже відійшов,
на пероні я і осінь,
знов удар і знову шок –
до вокзалу звузивсь простір.
Непереливки мені –
зустрічати, проводжати,
очі – звуки голосні,
ще чого від них чекати?
Доторкнуся до щоки –
там старі та свіжі рани,
і обплутують гадки,
що вляглися з болем в шрами.
Від вокзалу поїзди
в різні боки, як голубки,
а мені вже назавжди
квіти сині – незабудки.
Створено 20, 21. 08. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 58
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488700
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Т. Василько