[i]розхристані думки
[/i]
Предки славились салом і розумом,
Поважали статечність і роздуми.
Ми ж, сучасні, хоч хліба не просимо,
Вже не мудрствуєм, ситі прогнозами.
Ризикніть-но про сутності «вічного»
Поспитати у першого стрічного –
Він вам видасть т а к е, як погодиться,
Т а к по-своєму скаже, як водиться,
І пошле так далеко… за обрії.
Так що краще змовчіть, люди добрії.
Не до цього тепер, не до «вічного»,
Людям хочеться борщику звичного
Та ковбаски, у смальці залитої.
Це вже потім – до бога з молитвою.
Люди нині стають прагматичними,
Люди учаться бути практичними,
Бо, з подіями згідно останніми,
Нам ще довго говіть сподіваннями.
Апетит по настирній могутності
Перевершує догми і сутності.
І, поки у парламенті сутички,
нам щавлеві посьорбувать супчики.
Так що – не зачіпайте зустрічного
Він, сердега, від посту незвичного
Сам не радий тепер, що злостивиться –
він і сам тепер чуха потилицю.
[b]травень, 2004[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488534
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: Ник.С.Пичугин