Зоряна дорога до хатини,
В споришах де вже узявся цвіт,
Наче намальована картина,
Що лягла до батьківських воріт.
Коромисло крізь широкі плечі,
Діжі дві по стежці під поріг,
Несли ми у сіни вже під вечір,
Як роса стуманилась до ніг…
Камінці під хатою лежали,
Сумувато, начебто чужі,
Знали їх, вони не заважали,
Ми об них мантачили ножі…
А помивши ноги вже при зорях,
Скинули робочу тяготу,
Ми шукали зоряні узори,
Мрії зорям слали на льоту.
Ця стежина і понині в серці,
Спориші й тепер в росі цвітуть,
Коромисло зігнуте в веселці,
Діжі до порогу ще несуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488519
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: Віталій Назарук