https://news.pn/ru/criminal/91204
Як нам добре і тепло ув обіймах журбини
І на наших церквах вже сваститься тавро,
В призабутім Раю, де дроздів передзвіни
Сутулиться віра під копиттям «сеньйор»,
А в долоні, у Божій визріває надія:
Може сонце зійде?
Може вир засмоктає олжу? ―
Я до тебе тулюся у цім буревії,
Моя земле дідівська, ―
мій спокій і жур.
Я до тебе тулюсь,
хай трави травневі сховають
Від прокляття чорних, чужинських маснин,
У великоднім я завтра вернусь світлограї,
Щоб трему напитись із солов’їнних долин.
Я завтра вернусь,
а сьогодні нехай Вседержитель
Розтрощить причали де хлюпочеться зло…
І моя,
І твоя,
І Господня обитель
Розпелюститься в ружах, забуяє зело.
http://romanvanko.wordpress.com/%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B9-%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80/attachment/738/
http://www.un.org/russian/news/story.asp?NewsID=18672#.UzParYVufIU
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488473
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: *SELENA*