***

Зірвалась,  покотилась  з  неба
Дозрілим  яблуком  униз,
Було  завжди  так,  й  мабуть  треба,
Що  літо,  це  уже  колись.
 
На  сірому,  жовтогарячі,
Лишила  плями  по  собі,
Стрибає  м’ячиком  і  скаче,
По  жовтій  осіні  журбі.
 
В  калюжах  пропливають  всюди
Барвисті  кораблі-листки,
Біжать,  не  помічають  люди
Літа  розкидані  шматки.
 
А  вітер  роздува  вітрила,
Зриває  в  небо  кораблі,
Летять  вони  розправив  крила,
Летять  із  димом,  від  землі.
́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488471
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: Mil_ner