Та ж дійсно, як посміли любити Україну,
Стелити й цілувати ці стяги?!
Відчуй, народе вражий, за нашу біль провину.
З нас пили кров. Ми й ноги простягли.
Та ж дійсно, як посміли зібратись воєдино,
Пліч-о-пліч, серцем серцю співати разом гімн?
Побий мене дрючками, побий чиюсь дитину
І в матір вдар ножами, найменше разів сім.......
Та ж дійсно, як посміли послідувать ідеї -
Надії на свободу з позначкою тризуб?
А ти, мій вражий нелюд, уб'єш мене за неї.
Знай, в вільної людини не зникне усміх з губ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488267
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Куценко Альона