Я боюся бути обдуреною.
Стати поранено-вбитою,
Жити із серцем зажуреним,
І від болю тихесенько вити.
Я боюсь, що розтануть всі мрії
Від холодного снігу розлуки.
І боюсь, що так палко і ніжно
Не мене обійматимуть руки.
Я боюсь крок зробити невдалий -
І летіти у прірву байдужу.
Я боюся, що знов набрехали.
Я боюся того, що кохаю задуже.
Я боюсь, бо не знаю, що завтра.
Чи ти будеш, чи зникнеш туманом?
Я боюсь, що погасне та ватра,
Що кохання було лиш обманом.
Я боюся, що серце мені не належить.
Не твоє. Я без серця тепер.
Страшно, бо може, тебе не бентежить.
Те, що світ (той, без тебе) помер.
Я боюсь, але й далі кохаю,
далі тобою продовжую жити.
Знову боюсь, що може, втрачаю.
Ця думка спроможна життя отруїти.
Я знаю: з часом і чорне ясніє.
Я боюсь і люблю одночасно,
Бо інакше тепер я не вмію.
Я боюсь, але ти моє щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488113
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2014
автор: Ірина Гарасим`юк