* * *

Звела  нас  доля  разом  знову,
дороги  знов  переплела.
Послухаймо  ж  пташину  мову,
послухаймо  спів  солов'я.

Зустрілись  знов,  душа  у  душу.
Надворі  літо  ще  буя.
Тож  не  пускаймо  в  серце  стужу.
Нам  доля  шанс  іще  дала!  

Ми  мовчимо.  Чому  ж  мовчати?  
Невже  нам  слів  не  витрача?  
Буяють  ще  зелені  шати,
на  серці  ж  лід  і  самота.  

Мабуть,  даремно  ми  зустрілись.
Прорахувалась  доля.  Так?  
Бо  ми  з  тобою  не  змінились,
ми  в  різних  живемо  світах.

Твої  думки  летять  до  моря,
мої  -до  неба  й  висоти.
З  тобою  різні  ми.  І  доля
не  в  силах  нам  допомогти.
2004

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487868
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Галина Семко