Я так сильно тебе люблю
Що мій всесвіт хоче вибухнути
Вся моя суть, все моє єство
Воліє розпастися на мікрочастинки
На такі собі окремі світики
Тоді я любитиму тебе кожним свої мікрокосмом
Це не роз’єднання особистості
Та звідки мені знати?
Божевільні не усвідомлюють своєї причинності
Втратити розум від кохання...
Так кажуть коли емоціо переважає над раціо
В такі хвилини відкривається людська глибина
Глибина океану душі
У мене там темно і плавають гіганти-кальмари
Їх не бачили, та всі їх бояться
І потайки думають, скільки в одному такому м’яса
Ось такий монстр прямує до мозку
Так хід думок зміюється
Емоція рухає думку
Та думка не дає емоції виразитися
Бачу тебе і втрачаю мову
Велетенський морепродукт дере скроню
Всі почуття ув’язнені моїм розумом
Руки стискають тіло сталевими ланцюгами
Я вся - чорний ящик
Та чому ти повинен бути «знатоком»?
Всюди повно відкритих шкатулок з перлинами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487829
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Ана Захмарна